Круглий стіл “Соціальна відповідальність психотерапії”
16 червня, 17:30–18:45 CET, 18:30-19.45 за Києвом
Обговорення ролі психотерапії в українському суспільстві під час і після війни.
Формат: міжмодальна панельна дискусія.
Roundtable “Social Responsibility of Psychotherapy”
June 16, 17:30–18:45 CET, 18:30-19.45 Kyiv time
Discussion of the role of psychotherapy in Ukrainian society during and after the war.
Format: intermodal panel discussion.
От і склалося у мене у свідомості, про фігуру Батька в психотерапії й соціумі, як проєкція "великої сім'ї".
Про що я думаю?
Про потрійну кризу: кризу пошуку великих батьків, у кризовому суспільстві, в кризовому світі.
Що це потрійна криза?
Завтра в дискусії відповім, так буде цікавіше і вам і мені.
Чи є в мене тези?
Є, ось вони:
Яка може бути відповідальність психотерапії перед соціумом?
По-перше, немає такого суб'єкта, як "психотерапія", оскільки це лише один з багатьох видів соціально значущої професійної діяльності, не більше й не менше.
По-друге, не може бути відповідальності перед соціумом, як таким, бо немає такого суб'єкта, як "соціум", а є сукупність величезної кількості інституцій, які виконують різноманітні соціальні функції.
По-третє, залишилася "відповідальність", але вже не як атрибуція хибного мислення, а як вільний вибір волі та як категорія не соціальна і не професійна, а як персональний вибір, втілений і усвідомлений, духовний, за своєю суттю.
Тоді хто ж той суб'єкт в психотерапії й соціумі, що покликаний взяти й добровільно бере на себе і несе відповідальність в психотерапії й соціумі?
Тут я розкажу вам казочку про Діда Мороза, чи Санта Клауса, чи Великого Батька.
І шлях до нього суб'єктів української психотерапії.
Створив інтригу?
До завтра! Тихої ночі й гарного дня!
Завжди залишаюсь вашим,
Віктор Гречановський
www.psychotherapy.ua