Зі змінами клієнтів.
Якими?
Різними. Дуже. Ніщо в світі не може бути більш постійним, ніж зміни.
І що із ними?
Зі змінами? Чи з клієнтами?
Із тим і з іншим.
Зміни прискорюються, як скажений барабанний бій.
На що це схоже?
На тахікардію, коли після надто швидкого забігу здається що нема повітря і серце от от вирветься із грудей.
А що з клієнтами?
Клієнти не встигають за змінами і зовнішніми і внутрішніми.
З зовнішніми зрозуміло. А за внутрішніми, якими?
Між старим "Я" і новим незвичним "Я".
Як це?
Виникає розрив між двома існуваннями "старого" і "нового".
І що в тому розриві?
Біль, туга, розпач, страх, тривога, переживання втрати...
Яка психічна природа того що відбувається з людиною?
Страждання від незворотності змін і непередбачуваності наслідків цих змін.
І що в цьому розриві може бути Кращим рішенням?
Саме проблема клієнта, з якою звертається і де насправді він/вона хоче змін.
А це як, проблема, яку клієнт намагається усвідомити і зробити запитом в терапії і є саме його Кращим рішенням?
Саме так, бо це його "Я" яке вже вмерло або вмирає в муках. Це його "колишнє життя-буття" або екзистенція з якою його нове "Я" що народжується тримають ну дуже міцні стосунки.
То що тоді з цією проблемою робити працюючи над нею?
Прийняти "стару проблему", саме через це прийняття можлива участь терапевта у навігації подальших змін клієнта.
То це, як у казці, де шлях пригод і перетворення і які виклики трапляться і яким виявиться герой на наступному кроці заздалегідь нікому невідомо?
Так, шлях перетворень героя веде його до зовсім нової екзистенції і нової ідентичності і нових стосунків із собою "старим" і з своїм "старим" середовищем і з своїм "старим" світом.
Як це відбувається з клієнтом в терапії?
До того, як потрапити в "нову" реальність буття треба подолати розрив між "старою" і "новою".
Зусилля в терапії є платою за транзистенцію, тобто за перехід від одного життя-буття до іншого.
І що то за плата?
Величезна, як смерть.
Смерть кого або чого?
Того "Я" що було і ще є але на іншому березі Стіксу, де переправа між людським проявленим буттям і непроявленим небуттям і майбутнім невідомим життям, яке мабуть є але це неточно.
І де тоді клієнт і терапевт в цьому процесі пошуку Кращого рішення?
Разом з клієнтом, як той хто здатен супроводжувати цю містичну переправу в невідоме і непередбачуване.
То що тоді в цьому конче потрібно терапевту, що визначає найбільш суттєво допомогу на шляху до Кращого рішення?
Бачення.
???
Про це мабуть іншого разу.
Що на фото?
На фото Переправа через Стікс (картина Патініра)
Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії
Йоахім Патінір
"Переправа через Стікс". 1520-1524
ісп. El paso de la laguna Estigia
дерево, олія. 64 × 103 см
Прадо, Мадрид
(інв. P1616)
Логотип Вікісховища Медіафайли на Вікісховищі
"Переправа через Стікс" (ісп. El paso de la laguna Estigia) - картина фламандського живописця Іоахіма Патініра, написана в 1520-1524 роках. Картина знаходиться в музеї Прадо в Мадриді.
Опис
На тлі дивовижного пейзажу людська душа здійснює свій останній, вирішальний усе вибір. У роботі, датованій не раніше 1636 р., і, найімовірніше, придбаній Філіпом II, християнські та міфологічні порівняння з'єднані з повчальною метою, що пов'язує її з гуманістичними традиціями.
На човні зображені Харон - поромник річки Стікс, що переправляє мертвих до Аїда, - і душа, якій належить обрати берег Раю або берег Пекла. Райський берег, ліворуч, - важкопрохідний, болотистий і скелястий. Ангел вказує на Едем, де б'є Джерело Життя і гуляють праведники. Павичі та ворони уособлюють Воскресіння та Спокуту. Інший берег зображений на вигляд приємнішим, з плідними деревами і птахами, але це враження оманливе, як підказує маленька мавпочка - символ диявола. Біля підніжжя фортечної вежі розташувався Цербер - триголовий пес, що охороняє вхід у підземне царство, а на вершині вежі грішників чекають перші муки. На задньому плані пейзаж тоне в диму та вогні. Душа, вочевидь, зробила неправильний вибір, і перевізник повертає не до того берега.
www.psychotherapy.ua