Блог / Hygge, психотерапія

Про що майстер-клас?

Про скандинавський стиль життя Hygge, що означає «сидіти вдома, в затишній обстановці, при свічках», та зцілюючий атмосферний перенос в психотерапії.

Майстер-клас відбудеться, 18.11.19, коли вже скоро почнеться зима і так приємно створити атмосферу Hygge у себе вдома.

Що поєднує Hygge і психотерапію?

Культивування вдома, в сім’ї стилю створення особистісних ресурсів, задля забезпечення якості життя і необхідних змін в психотерапії Кращого рішення.

Може тут щось особисте?

Так, все що відбувається в психотерапії, є індивідуальним, особистим, інакше це не про психотерапію. Мені подобається відчувати атмосферу між людьми і коли їм добре разом, вдома, це саме цінне, що варто розділити.

Як це створити?

На рівні цінностей в окремо взятій родині. Це точно не про декорації, Hygge, це про інше.

Наприклад?

Згадаю з раннього дитинства, коли я потрапив до зовсім нової для себе атмосфери Hygge у великій родині, де в маленький будинок до вже стареньких батька і матері збиралися їх дорослі діти зі своїми дітьми. Мені пощастило, що з цієї родини була пані Катерина, подружка моєї мами. Ми влітку приїжджали разом з мамою і сім’єю пані Катерини і відчуття свята починалося вже по дорозі в електричці, а потім дорогою лісом, а потім над ставом, а потім через місточок, а потім вже біля хати з великим двором з сіном, садом з бджолами і пахучими яблуками, городом з хрумкими огірками і квітучою картоплею, що спускався до величезної бузини над ставком. А в ставку було купання і риба і раки…

Що то була за атмосфера?

Що твій дім – це всесвіт, і всі люди навкруги, це твоя дуже велика родина і тобі так приємно і цікаво жити. Це важко передати словами, це треба відчувати, тому я спробую просто поділитися кількома випадками з цих подорожей.

Ми діти, нас було семеро або восьмеро, мені – молодшому п’ять, самому старшому вісім, ми бігали цілий день і ось надвечір ми йдемо на турбазу, де плануємо залишитися до ранку.

Поки дорослі готують вечерю і постіль ми граємо далі, треба сховатися, кого знайдуть, той шукає.

Я сховався, просто – ліг у високу траву і мене ніхто не знайшов, бо я заснув і проспав всю гру. Але коли всі зібралися після гри, схопилися мене шукати вже разом із дорослими. Так мене знайшли і не стали будити. Крізь сон я відчував, що хтось дуже лагідно і обережно взяв мене на руки, відніс в будиночок, поклав спати і про «свою пригоду» я дізнався вже вранці.

Що то було за відчуття?

Не можу назвати, але запам’ятав назавжди, вважаю, що такою напевно є атмосфера безпеки і довіри Hygge.

Інший приклад?

Про найсильніший біль, що я вперше відчув у своєму житті.

Ми грали, пускаючи гвинтокрил. Хто першим зловить або дістане, той його і пускає. Я був молодшим за всіх і не такий вправний, я не міг бути першим в змаганнях навипередки. Але мені таки випав шанс і ціна, на яку, знаючи наперед, я навряд би погодився.

Так-от, коли наш гвинтокрил влетів у яму, туди чомусь ніхто не побіг і не поліз. Мене пропустили вперед і я спотикаючись, побіг і просто скотився в ту досить глибоку яму. І сталося чудо, гвинтокрил був у моїх руках, я виліз з ями, діти розступилися, даючи мені змогу його запустити. О, я був переможцем, мені таки це вдалося, хоча і вперше і в останнє…

Бо далі бігати за гвинтокрилом і грати я вже не міг. Все тіло почало пекти нестерпно. Так, то була кропива, вона була просто величезна в тій ямі, їй там було чудово, а для мене (дитини міста) – ні. Це була перша і одразу тотальна наша зустріч.

Я терпів, щоб не плакати, але коли через певний час ми пішли лісом на турбазу я вже не міг стриматися і почав просто ридати. І от тут сталося те, що дає мені розуміння Hygge і психотерапії.

Бабуся, яка йшла поруч і вела нашу дитячу компанію, розуміючи, як мені нестерпно, не стала виховувати мене, не стала заспокоювати або стидати, вона, баба Мотя, зробила інше.

Попросила зупинитися всіх, відійшла з дороги у бік, разом зі мною знайшла зарослі кропиви, яку я вже добре впізнав, голими руками нарвала сніп і як у бані побила себе по голих ногах.

Ні я, ні інші цього не очікували. Я був здивований, для мене і заради мого блага баба Мотя зробила цей вчинок.

Що я відчував?

Складно передати словами, але я вже не плакав і не жалівся. В мене з’явився якийсь ресурс, якого до цього я не мав, можливо це і є той ресурс, де ти не один, щоб з тобою не було, є ще хтось близький, хто заради тебе згоден відчувати твій біль і відчуває це добровільно.

Можливо здатність бути з тим, хто поруч, при будь-яких обставинах і ділитися своєю присутністю, створюючи необхідний психологічний ресурс, це і є справжня атмосфера Hygge, психотерапії Кращого рішення.