- Привіт сер бос Будда) Квітка от-от. Дозволь поки запитати, як почувається та, з якою ти прощався, коли проходив повз мене три дні тому?
Будда:
Привіт сер Ніхтось) О, ти таки підслухав.
Ніхтось:
- Вибач, але зі своєї папороті я дуже добре чую все навкруги.
Будда:
- Це довга історія, вона почалась наприкінці минулого сторіччя. Ми познайомилися в той час, коли Ліза переживала кризу середнього віку. За її плечима лишилася успішна кар'єра, де вона захистила наукову ступінь і отримала професійне визнання. Ліза вирішила присвятити себе звільненню людей від страждання, через усвідомлення в психотерапії.
Ніхтось:
Серйозний вчинок.
Будда:
Так, Ліза була дуже зосереджена на своїй справі, іноді мені здавалось що вона індоктринована ідеями просвітлення і зцілення в психотерапії.
Ніхтось:
- Твоє "була" - це про колишній час, з нею щось трапилось?
Будда, дивлячись в небо:
- Так, кілька років тому, ще задовго до того, як почався ковід, а потім війна, Ліза усвідомила, що ніяке "просвітлення" її вже не манить.
Ніхтось:
- То може вона пережила травму, кризу, в неї розвились тривожні і депресивні стани або ще щось подібне? Може вона банально вигоріла в своїй професії?
Буда:
- Так, може, але після однієї з бесід нею було знайдено вихід. Ліза стала шукати радість граючись в ігри із знайомими і незнайомими дітьми. Радість буття поступово повернулася, навіть попри тривоги, атаки й відсутність світла.
Ніхтось:
- То чому ти з нею прощався?
Будда:
-Десь рік тому Ліза розказала мені що безнадійно хвора. Ми спілкувались в зумі, я поцікавився - "Як просвітлення?"
Ніхтось:
-Дуже цікаво, що вона відповіла.
Будда:
-Ліза сказала: "Яке просвітлення? Я люто боюся смерті! Постійно думаю про смерть, не можу жодної миті не думати. Особливо страждаю коли засинаю і просинаюсь. Не можу усвідомити що є для мене смерть. Хіба зі смертю можна навчитись грати?"
Ніхтось:
- Згоден, як грати зі смертю, коли людина безнадійно хвора?
Будда:
- Ліза вже раніше навчилась гратись з дітьми безмежно і щиро радіючи. Можливо це було її Краще рішення. Батьки дітей й самі діти надарували їй іграшок з тих, якими вже награлись. Я про це добре знав і подумки шукав щось, що може допомогти їй звільнитися від страждання.
Ніхтось:
- І про що була ваша остання розмова?
Будда:
- Прощання і зустріч. Ліза по зуму, з лікарні, ледве говорячи прощалася зі мною. Я запитав: "Як просвітлення?" Вона радо сяючи показала мені купу іграшок в прозорому пакеті. "Просвітлення?" - перепитав я. Ліза ще раз показала іграшки, серед них нагорі був дитячий м'ячик.
Ніхтось:
- Просвітлення Лізи?
Будда продовжив:
- Я запитав: "Ліза, а смерть?"
Ліза відповіла трохи посміхаючись:
- Коли вночі побачиш як розквітла папороть, то вдень іди тією пішохідною дорогою, що веде від Аскольдової могили до нижнього входу Лаври, там на схилах Дніпра побачиш маленьку дівчинку яка буде весело гратись м'ячиком. Я зустріну тебе там, поза межами наших стосунків і уявлень про них в психотерапії.
23.06.24
На фото папороть, яка має розквітнути вночі з 23 на 24 червня 2024.
psychotherapy.ua