Реальність і Фантазії. Сліпота і Бачення.
Ми сліпі до своєї
сліпоти. Ми навіть не уявляємо, як мало ми знаємо. Ми не створені для того, щоб
знати, як мало ми знаємо.
Деніел Канеман
We're blind
to our blindness. We have very little idea of how little we know. We're not
designed to know how little we know.
Daniel
Kahneman
То що є Реальність?
Суто дискусійне або занадто ідеологічне питання за рамками
усвідомлення в традиції Дзен.
І все таки?
Ми з вами в дискурсі, де сама реальність дискурсу породжує
очевидні спекуляції щодо всіх інших можливих "реальностей".
А що реальність множинна?
Так, вона не просто множинна, в примітивному значенні цього
слова. Реальність дискретна в своїй множинності, тобто крім "тут" в багатовимірному
просторі і зараз в багатовимірному "часі" є ще невичерпна
варіативність можливостей.
Яких можливостей?
Будь яких. Які існують реально і тих, що вважаються
фантазійними і навпаки.
О, а це яких?
Це про "невідому реальність" або "реальність
несвідомого".
То це про фантазії або фантастику або як раніше казали
"наукову фантастику"?
Ні, бо "фантастика" обмежена власне своїм жанром,
а "справжня реальність" не обмежена взагалі нічим.
Тоді про що це, на що схоже?
На Всесвіт проявлений і не проявлений і різні стани й
процеси його перетворення.
Ого, а це як?
Наприклад, вам відомо що Всесвіт нескінченний у просторі і
безмежний у часі?
Припустимо.
Тоді чому би вам не припустити, що Всесвіт так само є
невичерпним не тільки у всіх можливих координатах простору і часу а також у
своїх можливостях і потенціях за рамками нашого сприйняття?
А що тоді потенція в сприйнятті Всесвіту?
Це сприйняття виходить за
рамки "зрозумілого", це не за і не проти "реальності, яка
існує у вашій свідомості".
То як це розуміти?
Тут точка, де можна зробити певні зусилля, щоб бути
"зрозумілим" і за для цього вдатись до певної "редукції" і
також само-цензури в намаганні створити враження "адекватності" і в
такий спосіб бути прийнятим і можливо навіть "порадувати" клієнта
своїм інтелектуальним штибом.
А хіба цього клієнтові не треба?
Клієнти різні за своїми вимогами і мені важливо це розуміти,
як психотерапевту, що шукає Краще рішення з кожним своїм клієнтом.
А як же запит з боку клієнта на усвідомлення того що
відбувається з ним і навколо нього?
От тут мені точно не варто заспокоювати клієнта та вселяти
надію, вдаючи з себе "психолога, що заспокоює" або
"психотерапевта, що може втішити".
Чому?
Бо це посилює віктимність клієнта і фіксує жертву,
накладаючи "невидимий" психологічний арешт розвитку щодо пошуку
власних сил і власної відповідальності і власної потенції і власної Реальності
на відміну від Фантазій.
А що між ними, в чому принципова різниця між Реальністю і
Фантазіями?
Сліпота і Бачення.
Але про це мабуть якось іншого разу.
А що на фото?
Фрагмент із зображенням чоловіка в білому капелюсі, який
спотикається. Пізніше офтальмологи визначили, що очі сліпого були видалені.
Pieter Bruegel d. Ä. - Rose-Marie und Rainer Hagen –- Pieter
Bruegel –- Bauern, Narren und Dämonen, Köln: Benedikt Taschen Verlag GmbH 1999
S. 80 (Scan)
Притча про сліпих (картина Брейгеля)
«Притча про сліпих», відома також під назвами «Сліпі» та
«Сліпий веде сліпого» (нід. De parabel der blinden) — картина фламандського
художника періоду Ренессансу Пітера Брейгеля Старшого, написана у 1568 році.
Робота виконана темперою на лляному полотні розміром 86 x 154 см. На картині
зображено біблійний сюжет «Сліпий веде незрячого» з Мт 15:14. Твір входить до
колекції неапольського музею Каподімонте.
Робота демонструє властиву Брейгелю майстерність
спостереження. Всі персонажі зображені з різними видами ураження очей, від
більма і атрофії очного яблука до енуклеації. Голови чоловіків підняті для
кращої орієнтації у просторі. Діагональна композиція візуально підсилює
враження руху шести фігур, які послідовно падають. Завдяки точному зображенню
деталей і оригінальному композиційному рішенню картина «Притча про сліпих»
вважається одним із шедеврів світового живопису. Збільшену копію картини
написав син художника Пітер Брейгель Молодший. Оригінальне полотно надихнуло на
написання літературних творів, зокрема віршів Шарля Бодлера та Вільяма
Вільямса, а також роману Герта Хоффмана «Притча про сліпих».
Матеріал з
Вікіпедії - вільної енциклопедії
www.psychotherapy.ua